З історії про ПВХ
10-05-2015 17:54
Як матеріал для виготовлення віконних профілів в традиційних вікнах, які застосовувались в нашій країні до теперішнього часу, використовувалося дерево, в сучасних системах – полівінілхлорид (ПВХ), дерево, алюміній, склопластики, а також комбіновані системи – алюміній у поєднанні з деревом і ПВХ в поєднанні з алюмінієм. Геометрія і характеристики перетинів можуть змінюватися в залежності від виробників в окремих деталях, однак при цьому у всіх фірм зберігається єдиний загальний принцип побудови як окремих профілів, так і системи в цілому.
Полівінілхлорид (ПВХ) відноситься до найстарших штучних матеріалів. Вперше полівінілхлорид був отриманий в лабораторних умовах в 1835 році французьким гірським інженером і хіміком Анрі Віктором Реньо. Реньо, який отримав розчин вінілхлориду, випадково виявив, що після закінчення деякого часу в пробірці утворився білий порошок. Патент ж на виробництво ПВХ вперше отримав німецький вчений Фріц Клатте в 1913 році.
Виробництво ПВХ в крупних масштабах почалося в 30-і роки в Німеччині. Після закінчення Другої світової війни полівінілхлорид став наймасовішим матеріалом для виготовлення труб, профілів, покриттів для підлоги, плівок, кабельної ізоляції і безлічі другий пластмасових виробів.
Батьківщиною сучасних вікон з ПВХ за загальним визнанням є Німеччина. Саме тут в 1954 році фірмою «Trocal» віконні профілі з ПВХ були вперше запущені в серійне виробництво. На сьогоднішній день за різноманітністю віконних профілів віконні ПВХ-системи є найбільш гнучкими і технологічними. Відносно низька вартість сировини і виробництва, поряд з хорошими фізичними характеристиками (низька теплопровідність, досить висока хімічна стійкість), зробили їх наймасовішими в Європі.
За своїм хімічним складом полівінілхлорид складається з елементів вуглецю, водню і хлору. Стійкий до впливу більшості хімічних реагентів. Що ж стосується його механічних характеристик, то тільки при температурі понад +80 градусів за Цельсієм можливе падіння міцності властивостей ПВХ. Для наших широт така температура не характерна, що виключає будь-які зміни виробів з ПВХ.
До складу ПВХ також входять різні добавки, що дозволяє регулювати як його експлуатаційні, так і технологічні властивості. До них відносяться:
- Барвники (пігменти), в якості яких при виробництві ПВХ-профілю використовуються, зазвичай, оксид титану (білий) і оксид заліза (коричневий). Не використовуються пігменти, що містять кадмій.
- Мастильні речовини, наприклад віск або мило, що є допоміжними матеріалами, які полегшують виробництво ПВХ.
- Наповнювачі, які використовують для поліпшення фізико-хімічних характеристик ПВХ-профілю і розширення можливостей його обробки. Основний обсяг серед наповнювачів займає крейда, яка не представляє ніякої небезпеки для здоров'я і навколишнього середовища.
